Переглядаючи відеоматеріали про вечірку на пляжі, я поцікавилася у свого партнера по газеті Миколи Менжереса, чим живуть зараз наші доблесні лицарі та їх ватажок Артем Михайленко.

—    Я бачитиму їх сьогодні! — порадував мене Микола. — І запрошу на зустріч у редакцію…

За кілька годин ми вже спілкувалися з Артемом Михайленком, 26 років(рольове ім’я — Німець), Олександром Воробйовим, 20 (він же Руський), Денисом Павловим,19 (Суворий!).

Редактор

Розпочнімо розмову із визначення вашого світогляду та діяльності…

Німець

Насамперед це — відпочинок від щоденної метушні. Однак відпочинок духовний і фізичний у поєднанні.

Р. І де востаннє так «відпочили»?

Німець

На полігонних боях поблизу Дебальцево на Луганщині…

Р. Так далеко?

Німець

Я переважно беру участь у зустрічах на півдні та сході. Туди багато приїздить різних рольових клубів. Загалом на Україні десятків зо два козирних клубів, таких, що мають вже великий досвід, багато учасників і тримаються на власних внесках.

Р. А ваш клуб як існує?

Німець

Наша команда — не клуб, а лицарський орден, який налічує 15 постійних учасників. Прирівнюватися до клубів нам ще зарано, та й внески у нас — річ добровільна. Адже не можна вимагати внесків з лицаря, який ще навчається у школі чи живе на стипендію.

Німець

Наш командний досвід ще невеликий. Це я вже 12 років у ролі рядового пересуваюсь від битви до битви, так би мовити. Та однодумцями із малинчан оточив себе лише півтора роки тому.

Р.

Тим не менше на пляжному виступі 9 травня ви виглядали доволі мальовничо й природно.

Німець

Можливо… Та із натовпу глядачів під час виступу на пляжі я почув репліку, буцім, що там вдягнути ці обладунки, вхопити меча і махати ним хвацько, хто ж не вміє?.. А насправді, це лише візуальне враження гри і легкості. Хотіти і зробити — дуже далекі речі. Бо лати ще не роблять людину лицарем. Лицар починається у кузні з кропіткої і дуже марудної роботи виготовлення всього свого антуражу. Без цього до ордену не потрапити і в ньому не утриматися. Загалом без самодисципліни й вимогливості до себе годі й чекати результату, котрий глядачеві здається просто грою.

Р.

Так, згодна, що це не гра, а спосіб мислення і життя. Це перебування у певній епосі…

Німець

І епоху можна обрати за інтересом, характером, мальовничістю. Це і Древня Русь, і наполеонівські війни, північноамериканські індійці, I та II світові війни й навіть новітні — Нічний та Денний дозор! Толкіністи — це, звичайно, значна частина. А ще екстремальні кібер-панки, котрі «перебувають» у дійсності пост-ядерного світу.

Ми ж — лицарі середньовіччя.

Руський

Але можемо поїхати й на інші рольові ігри…

Німець

Це незабутні видовища! І серед учасників є й мами з немовлятами, й глибокі дідусі! Чому вони там і чому ми там? Бо сенс рольової гри у тому, щоб людина була тим, ким себе уявляє, ким хоче бути. Ми в цьому грандіозному театрі — і актори, і глядачі.

Р.

Тож повернімося до концепції  вашого ордену. Почнемо з вікового цензу.

Суворий

Наймолодшим членам ордену по 16 років.

Р.

Ми ж забули про головне. Орден завжди має назву! А ваша?..

Німець

«Вервольф»! Що у перекладі означає людина-перевертень.

Р.

Це слово у літературно-мистецькому контексті має не зовсім благородний сенс.

Німець

Як би там не було, але, погодьтеся, що в кожній людині живе кілька душ, у реальному житті вона грає одну роль, а в чомусь лишається прихованою. Як казав Фауст:«Zwei Sielen wohnen, ah! іn meine Brust». Дослівно: … але в моїх грудях живе дві душі.

Однак, відійшовши від філософії, підкреслю, що наш орден — це далеко не гурток макраме! Ми маємо статут. А що найважливіше: у нас є певне соціальне навантаження. Ми не хочемо перебільшувати його значення, та важливо розвіяти міф про патлатих хлопців, адже більшість членів нашого ордену є представниками субкультури металістів та деяких інших, що не знаходять розуміння у старшого покоління. Он, наприклад, Денис служив у війську принципово, щоб пройти цей досвід.

Суворий кивком голови підтверджує.

Німець

Отож, продовжу, одного бажання бути в ордені замало. Я, як лідер, вимагаю дотримання трьох залізних правил. Порушення хоча б одного з них несумісне з перебуванням у команді.

Перше! Я, тобто Німець, — головний. Все, що я кажу, виконується беззаперечно. Поясню. Ми діємо на зразок армійської структури. Тож якщо в неї проникає «демократія», то система розвалюється. Такі негативні приклади в інших командах були.

Зрозумійте, я не доводжу своє лідерство до абсурду і знаю, що можна вимагати від рядового, а що ні. Бо ж і сам був 12 років рядовим… Чистити мені черевики і садити картоплю ніхто із них не буде.

Друге правило. На орденських зборах та на всіх інших заходах за нашою участю заборонені нецензурщина й алкоголь. Навіть пиво. Є закономірність: на іграх п’яний завжди винен!

Навіщо таке обмеження? Зауважу, що не у всіх орденах чи клубах воно є. Однак для нас воно обов’язкове, щоб наша діяльність приносила користь і задоволення не лише нам, а й суспільству.

Для молоді наш спосіб життя велика «замануха». Хочеться? Будь ласка! Але пам’ятайте про правила!

Якщо молодь потягнеться, а вона як пластилін, то насамперед хотілося б працювати з вихованцями школи-ліцею №1. По-перше тому, що це моя рідна школа. По-друге, тому що там хорошою базою може стати майстерня, без якої не обійтися. По-третє, директор Майя Володимирівна дала згоду.

Р.

А щодо третього правила?..

Німець

Ні за яких умов не беру до команди наркомана. Людина, вживаючи наркотик, прекрасно розуміє, що вона робить, і що б там не казали, вибір її цілком свідомий. А наркомана я впізнаю неозброєним оком, адже сам ні алкоголю, ні наркотиків не вживаю.

Р.

А раптом людина звільнилася від залежності?

Німець

Якщо людина прийде і доведе це на ділі, я буду лише радий допомогти! У світі багато барв і без хімічних стимуляторів. Кажуть, що ми теж якось відходимо від реальності життя. Ні! Ми її навпаки розширюємо. Так, іноді на нас дивляться, як на дітей. Але не розуміють, яка праця стоїть за оманливою візуальною легкістю. Ми трудимося у поті чола. Однак потім ще й знаходимо сили радіти життю.

Руський

І знали б ви, якою смачною після важкої праці буває вода…

Суворий

А скільки літератури доводиться перелопачувати у пошуках потрібної інформації!

Німець

Так. Тому у нас думки дуже далекі, скажімо, від алкоголю… Згоден, екстрім. Але якщо підходити до нашої справи об’єктивно, то у нас травм набагато менше ніж у боксі чи велоспорті.

Суворий

Відомо, що рольові ігри намагаються запровадити як олімпійський вид спорту…

Німець

Було б краще, щоб не запроваджували. Бо трапиться таке собі «опопсіння». Адже у нас є свої фестивалі. І цього більш як достатньо.

Суворий

Бачили б ви, як фестивалі проходять! Сюжетна костюмована постановка, де все абсолютно реальне — танці, звичаї… Цим займаються люди-реконструктори.

Німець

Це ті, які вибирають епоху і відтворюють її повністю, беручи з іншого часу все від білизни до грошових одиниць.

Р.

А чому вас привабило саме середньовіччя?

Німець

Привабив позитивний образ, стереотип цивілізованого лицаря. Хоча ми знаємо з історії, що постать лицаря неоднозначна, але ми взяли те, що колись було взято і в лицарстві за основу.

І від реальності справжньої ми не відриваємося. Навпаки, мріємо якось взяти участь у перетворенні Малина на туристичне місто. Як може така історично й природно багата територія залишатися поза туристичними маршрутами? Розпочати варто з ініціювання фестивалю народного мистецтва та ремесла. І справа розвинеться! А ми, у свою чергу, не стоятимемо осторонь. Можна буде на такий фестиваль запрошувати сусідів-житомирян, адже вони реконструюють древніх слов’ян. А якби нам дали ще шматок лісу, де б ми  звели свою фортецю… До речі, перебуваючи десь на природі під час занять, ми завжди після себе прибираємо.

Суворий

Ми ще й перед цим прибираємо. Бо, прийшовши, наприклад на Вертьоби, застали повну засміченість. Мовчки, ніби змовившись, взялися прибирати.

Німець

У людини є самосвідомість. Вона прагне наслідувати позитивне. Але ми стадні істоти, що б там не казали, працюємо тоді, коли інші працюють. Якщо запрацює необхідність щось хороше робити самому, не чекаючи інших, якщо ця шестерня крутитиметься, то запрацює і весь механізм.

Суворий

Врешті решт все зводиться до прагнення стати Людиною з великої літери. Це, по суті, і є МЕТА.

Німець

Багато команд існують без мети — просто задля гарно провести дозвілля. А наша фішка — це наші правила. А щодо мети додам ще інше. Зараз, на мою думку, відсутня участь держави у вихованні молоді. Та й ідеї державної нема як такої. Ми певним чином намагаємося це надолужити.

Хоча не всі нас ще правильно сприймають, та ми працюватимемо й далі.

Руський

Так. Наш образ у оточення викликає чомусь негативні асоціації. Через мій прикид мене з дівчиною якось зупинили на нашому мосту. Попросили кишені показати, рюкзак. Міліціонер здивувався, що у мене в рюкзаку було багато непотребу. Я пояснив, що за день накопичилися обгортки, упаковки, а викидати під ноги не можу — несу викинути вдома, бо смітників таки не вистачає у місті та й стоять вони далеко не ускрізь…

Суворий

А я хочу сказати про майбутнє. Було б добре, крім занять з ремесла (виготовлення меча та лат), ввести заняття з історії та географії епохи, яку реконструюєш. Поки виготовляєш лицарську металеву рукавицю, стільки нового дізнаєшся! А взагалі, як казала Софія Тодорівна, історію вчать для того, щоб не повторювати помилок минулого.

Німець

Ми робимо все поступово, тому все і встигаємо. Нам властива стратегія вичікування. Хочемо стати маяком для молоді.