Як і було обіцяно, Олександр Омельченко зустрівся з депутатами
Малинської міської ради сьогодні, 28 квітня 2009 року.
Для непоінформованих відвідувачів нашого сайту нагадаю, що депутат Верховної Ради,
голова Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування
прибув до нас із відповіддю на питання «бути чи не бути достроковим виборам міського голови у Малині».
Гість мерії заволодів увагою присутніх відразу. Хто б сумнівався у його вмінні спілкуватися,
адже за плечима такий досвід посадовця! Однак він був і лишається простим у спілкуванні.
Хоча б тому, наприклад, що запросив поруч себе сісти свого тезку
Омельченка Максима, депутата Малинської міськради.
О.Омельченко не лише пообіцяв, що наше болюче й застаріле питання розбірок «Доля-депутати»
буде розглянуте комітетом, який він очолює,
а й матиме близьку перспективу остаточного вирішення в останню неділю липня цього року.
Тобто, на цей день буде призначено дострокові вибори мера Малина,
як, до речі, і всіх інших міст та СМТ, котрі опинилися перед такою потребою.
Голова комітету ВР поділився з присутніми своїми роздумами з приводу ситуації, що склалася у Малині.
Він вважає, що ті 11 голосів, які і становили перевагу Долі над Олійником на відповідних виборах міського голови-2006,
аж ніяк не свідчать про переконливу перемогу першого із двох претендентів на крісло мера.
Якщо жоден із кандидатів, вважає О.Омельченко, не набирає на виборах міського голови
50% голосів виборців, він не має морального права бути господарем міста.
А якщо без філософії, то такі вибори слід проводити у два тури, за що, власне,
Верховна Рада і збирається голосувати найближчим часом, щоб це стало законом.
Голова комітету повідав, що і з Сергієм Долею особисто зустрічався.
Запитував нашого екс-голову, чому той не насмілився на другий тур.
Питання, звичайно, риторичне і для нас, малинчан, бо ми знаємо на нього відповідь: не виграв би!
Депутати наші й присутні посадовці посміхнулися філософськи...
А на запитання, чому Доля й Олійник свого часу не пішли
у парі «голова-заступник» чи «голова-секретар», просто саркастично засміялися.
Однак, не сміявся, а лише кивав наш прокурор Олександр Сидоренко
на запитання Омельченка (дослівно):
— Ти подавав протест на рішення сесії (про зняття повноважень міського голови з Долі — ред.)?
Ні! Більш нічого й не треба казати... Мав право, а не подав!
Викликає подив у Олександра Омельченка й той факт,
що Сергій Доля фактично жив у Києві, а був мером Малина...
Потому Олександр Омельченко запропонував ставити йому питання, випередивши таки своїм першим:
— А ви не передумаєте проводити у липні дострокові вибори міського голови,
а то знову виберете такого, що люди полюблять, а ви — ні?..
На що посипалися зустрічні доволі суперечливі питання...
Депутат Гавриленко вигукнув:
— А чи треба вибирати нового голову на півроку, які лишилися до чергових виборів?..
(читай: нехай О.Кудрицька й надалі буде в.о.)
Районний лідер комуністів Л.Корейба своє:
— А рішення суду треба виконувати?..
(читай: нехай головує С.Доля)
Депутат облради Авраменко поцікавився думкою гостя з приводу цього протиріччя.
У свою чергу О.Омельченко щиро здивувався:
— Невже у вас у місті немає настільки авторитетного чоловіка (чи жінки), за котрого
домовилися б основні політичні сили, представлені у міськраді,
і відповідно б мешканців міста переконали голосувати за найсильнішого кандидата?
Депутат Мамлєєв (регіонал) скористався нагодою ще раз задекларувати свою позицію:
— Я бачу перевибори міського голови тільки разом з перевиборами
депутатського корпусу нинішнього скликання.
(Нагадаю, що передостанню сесію депутат покинув у ході її засідання,
а на останній не з’являвся вже на підкріплення своєї принципової позиції. — ред.)
На репліку Мамлєєва колега-депутат Гангалюк (комуніст) відреагував дуже емоційно,
буцім, він сам не збирається підтримувати розпуск нашого депкорпусу.
Присутні відволіклися на з’ясовування стосунків і зал загув, на що О.Омельченко
без роздратування (звик?) запитав:
— Ви вже втомилися, раз почали розмовляти між собою?..
За мить всі вже слухали монолог столичного гостя про власне бачення
фундаментальних політичних проблем.
...і що проводити вибори з урахуванням політичного ресурсу (за партійними списками)
це велика помилка, і що нам ще вчитись і вчитись політичної культури,
і що депутат має щиро пожаліти старого немічного виборця чи зрозуміти проблеми школяра,
незалежно від партійної приналежності його батьків...
Ностальгійним продовженнням монологу стала згадка про виборчий лозунг минулої епохи
«Голосувати за блок комуністів та безпартійних!» (Тобто, нагадав, що враховувалася думка безпартійних,
бо ж комуністів у СРСР було лише 12% дорослого населення).
(Можна посперечатися про те, що враховувалося тоді... — ред.)
А головне, що й рейтинг Президента упав і що лідером може бути лише той,
хто має впевнену більшість голосів виборців...
Депутат облради Андрійцев поцікавився, то що ж відповів голова комітету самому
Сергієві Долі про подвійне проживання...
Гість пожартував справедливо, що міський голова має знати, чим живе його місто
у суботу й неділю, а не їхати на вихідні до родини.
А дружина має ходити у малинську поліклініку...
А діти повинні відвідувати малинську школу...
Тут прийшлася до слова й інформація депутата ВР про те, що нині не дарують безбожно усім
його колегам кожного нового скликання по столичній квартирі, як це велося ще два роки тому.
— У депутата ВР квартира має бути службова, — переконаний О.Омельченко.
— Ми всі проголосували,
щоб 23 квартири були передані не депутатам, а працівникам апарату ВР.
Малинські депутати погодилися, що народний обранець має жити поближче до народу.
У ході цієї дискусії й наші обласні депутати зауважили, що це ненормально,
що й у Житомирській обласній
раді 65 обранців живуть у Житомирі й Києві, а не в тих районах, де їх обрали!
Олександр Омельченко згадав про Житомирщину й у контексті політичних «експериментів» і «проколів»:
— Найбільше надругались над Житомирською областю... Порахуйте,
скільки у вас було губернаторів?
Над вашою областю упражнялись... Павленко, тільки тому, що кум Ющенка,
хлопчик-культурист,
що й колоска у руках не тримав... (передано дослівно — ред.)
Валерій Марценюк у відповідь кинув репліку, буцім Жебрівський і Синявська ніби й свої були, а толку...
Але повернімося до основної теми зустрічі...
Депутат Буднік поцікавився можливістю повернення практики виборів до місцевих рад
за мажоритарною системою, у зв’язку з чим гість виявив повне розуміння і солідарність,
висловивши сподівання, що політичні списки на місцевому рівні
у найближчому майбутньому перестануть застосовуватися.
Марценюк своїм запитанням побажав розвіяти тривоги або підкріпити сподівання присутніх:
— Чи має право Доля йти знову на вибори міського голови?
З відповіді Омельченка стало ясно, що таки має!
Зустріч наближалася до завершення...
Втомилися, але жартували, що раз свого часу Доля-голова так одностайно
об’єднав проти себе депутатів, то варто й тепер виявити таку згуртованість,
щоб закрити питання остаточно.
Адже вибравши у кінці липня нового голову, місто може отримати й перевірити
за півроку достойного кандидата на вже чергові вибори.
Розмови й дискусії не припинилися після зібрання у малому залі...
Комуністи й регіонали з’ясовували свої принципові позиції у вестибюлі «білого дому».
На вулиці ручкалися й дружньо спілкувалися з київським гостем міські й обласні обранці, посадовці...
На запрошення Ольги Кудрицької пообідати після спілкування
Олександр Омельченко пожартував, що завжди ображається на тих,
хто пропонує нашкодити його здоров’ю — смачно поїсти (чи щось таке...)
Марія Насіканова підійшла до гурту, щоб запитати думку гостя
про ганебне ставлення до місцевих бюджетів...
І увесь цей час Сергій Доля зі своїм юристом Олегом Березюком
та юристами Омельченка перебували у його ж (Долі) колишньому кабінеті.
Але про що там йшлося, я не відаю.
Омельченко чемно і по-батьківськи приділив увагу й екс-голові з адвокатом.
У голови комітету юристи, що приїхали з ним, теж люди чемні — цілком адекватно
спілкувалися з Сергієм Долею.
Чи закінчиться ВСЕ ЦЕ з достроковими виборами у липні?
Питання лишається поки без відповіді...
З повагою ІРИНА ЛУЗАНЧУК
| 
_________________________
