null
 Малин П`ятниця, 29.03.2024, 15:20



| RSS
[ Головна ] [ ]
Категорії розділу

Наше опитування
Які теми Вам цікаві?

Всего ответов: 102

Статистика


Пошук

Головна » 2009 » Травень » 27 » Інтерв’ю з Оленою Оксьоненко
Інтерв’ю з Оленою Оксьоненко
15:31

Емансипе про емансипе

Цю жінку я знаю давно як людину з активною громадянською позицією і як депутата. І хоча в місті й районі доволі жінок, котрі б також могли стати портретом теми емансипе, вона першою виникла в уявному асоціативному рядові.

Тим паче, що День емансипе засновано на честь Жанни  д’Арк, в образі якої на політичних постерах  побувала її лідер Юлія Тимошенко. І тим паче, що й наша героїня, як виявилося, народилася в День емансипе, але про такий збіг я дізналася в процесі  запрошення до розмови!

Можливо, збіг і став вирішальним для згоди на інтерв’ю. Логічно, що моїм першим запитанням до Олени Оксьоненко було:

 

— Чи вважаєш ти себе емансипованою жінкою?

— Напевно. Але навіть дуже емансипована жінка завжди залишатиметься у, так би мовити, соціальних рамках. Особливо ж у поведінці. Це нормально й не буде її принижувати. Однак, разом з тим, якщо говорити про жінку як «половинку», то чоловік і жінка мають лишатися рівними, тобто партнерами. Жінка доповнює чоловіка своєю природною інтуїцією, таким же природним прагненням життя дітей та онуків зробити комфортнішим і кращим… У жінки менше  марнославства. І жінці не завадять ніякі обставини творити добре, якщо вона цього хоче.

— Хто був чи лишається твоїм взірцем жінки?

— З часом змінюється взірець, але не змінює суть вибору взірця. В шкільні роки це була Саманта Сміт, американська школярка. Уже в юному віці вона виявляла себе у масштабах суспільства. Загін нашого класу носив її ім’я, коли решта ще лишалися під прапорами традиційних радянських піонерів-героїв. Завдяки розумінню директора Іванова, ми стали таким просунутим загоном. Мені це імпонувало, бо цікавилася життям і поза стінами класу чи школи. З десяти років вела політичний блокнот.

— А тепер хто твій взірець?

— Ти ж знаєш, що я назву Юлію. Лишаючись жінкою, вона стала видатним політиком, котрий не сходить з обраного шляху. Одного разу я почула із вуст священика слова: «Хто йтиме до кінця, той спасеться». То це про неї. Мені прикро, коли про Юлію Тимошенко судять однобоко. І річ не лише в моїх переконаннях і симпатіях. Життя саме приклади дає. Обоє моїх дітей народилися у скрутний для країни час. Проте при Кучмі я отримувала з великими затримками п’ять з копійками на сина й сама змушена була випікати хліб. А при Юлі, на доньку, — 840! І щомісяця без затримки, і не я одна. Різниця відчувається? Крім додаткових 130-ти по догляду за дитиною.

    Що найбільше тебе дратує в інших?

    Неповага молодших до старшого покоління. Не можу спокійно спостерігати цю неповагу, яка запанувала в суспільстві. Тут хочу повернутися до поведінкових рамок. Я можу порушити стереотипи поведінки, коли бачитиму, як у моїй присутності принижують людину. І не лише літню.

Ніколи навмисне не ображу людину. Не дозволю поливати брудом когось поза очі. Можу відверто сказати опоненту, що засуджую навіть не його, а вчинок, але зроблю це не за спиною…

    У Малині так легко стати ображеним…

    …потрібно ставити себе на місце людини, а не жити за принципом: комусь гірше — тим нам і краще.

    У тебе є, мабуть, такі приклади з депутатства?

    Буквально недавно під час круглого столу в «Замку володарів» усі присутні почули від однієї представниці громади, що наші міські депутати такі-сякі, що лише п’ятеро достойні поваги. Після дискусії ми продовжили розмову по інерції. Жінка почала говорити гарні слова на адресу одного із присутніх поруч чоловіків — який він порядний, який достойний. Тут я й запитала: а чи знаєте, що він теж депутат? Здивуванню жінки не було меж.

    Бачу, що дуже болісно сприймаєш тему депутатства.

    Розумієш, коли на минулих місцевих виборах йшли депутати за партійними списками, у громади закріпився негативний стереотип — всі вони негідники, м’яко кажучи. Але ж це далеко не так. Придивіться краще, ми всі живемо серед вас і не ми запровадили вибори за партійними списками.

     І на наші суперечки під час сесій я дивлюсь дещо інакше. Якщо це ще може виглядати збоку, як балаган, то для нас, депутатів, із середини, це — процес з’ясування істини. Емоції, звичайно, подеколи переливаються через край. Однак більш підозріло виглядало б наше тихе голосування без запитань та суперечок. Кожен малинчанин може піти на вибори і запропонувати місту свою допомогу. Хоча б для того, щоб переконатися у непростій депутатській роботі. Але краще для того, щоб місто розвивалося.

  Дозволь мені змінити тему. Аби чоловік удостоївся твоєї уваги, яким він має бути?

    Надійним!

    Просто вражаюча лаконічність на фоні бурхливого обговорення попередньої теми. А чи доводилося тобі  дарувати чоловікам квіти?

    Так, на роботі постійно. Є ж ювілеї, професійні свята…

    Ні, я про дарування своєму чоловікові.

    Цікаво. Я над цим не замислювалась. Але вже відчуваю, що варто. Ти мене спонукаєш до такого кроку, і він мені здається досить романтичним…

    А тобі коли востаннє дарували квіти?

    Восьмого березня. Тепер, мабуть, за кілька днів — на день народження. Я люблю квіти, як і всі жінки, емансиповані і неемансиповані. Батькові слова «зачем цветочку дарить цветочек?» не дуже сприймаю. Може, тому й треба дарувати, щоб підкреслити, що жінка, як квітка?..

    А як змінювало тебе народження дітей?

    З народженням сина стала більш відповідальною. Поява першої дитини всіх жінок змінює, удосконалює. Тим паче, повторюсь, народження у важкий для країни час — вдвічі відповідальніший крок для кожної матері.

Діти додають сили боротися й розвиватися. Ти мусиш постійно пам’ятати, що мати  є першим прикладом для своїх дітей.

А народження доньки? Я стала спокійніша…

… і жіночніша, всі помітили.

    Так, більш стримана. Можливо, нескромно, але — й мудріша. А ще я бачу в донечці свою помічницю. Це ж природно. Моя дівчинка й сина мені відкриває по-новому. Я бачу, як він турбується про неї, як вона тягне до нього ручки. Він турботливо носить її на руках, коли та плаче.

    Чим тебе діти порадували наразі?

    Владик приніс «12» з математики. А Юліана ручкою «пока» навчилася махати.

    У дівчинки ім’я таке…

    І так, і ні. Дивовижний збіг знову! Донька народилася на  Святу Юліану. Того дня тільки це ім’я у церковному календарі було. А те, що воно перегукується з іменем мого лідера, лише підкреслює, що деталі й випадковості — це далеко не дрібниці. Бо все, врешті, пов’язане з нашим особистим вибором, який доля потім підкріплює такими знаками.

    Щоб ти хотіла зробити для дітей і родини, якби раптом виграла мільйон?

    Дітям забезпечила б навчання у майбутньому. Будинок власний хочу, і щоб величенький.

    А для міста?

    Дороги! Насамперед — дороги!

    О, то про великий будинок годі мріяти. І що той мільйон для малинських доріг?

    Так. Розумію. Але спонтанно дороги у мене, як депутата і малинчанки, перед очима завжди. Якщо ж проаналізувати цей розподіл омріяного мільйона, то першочергово варто замовити генеральний план міста, щоб впорядкувати землі Малина. Решту б віддала на благодійність. Хтось завжди потребує допомоги.

    Де тобі у Малині найкраще відпочивається?

    На околиці, за Городищами, такі краєвиди понад Іршею! Ніколи не втомишся милуватися.

    Де б ти хотіла жити, якщо не в Малині?

    Ніде більше. Тільки у Малині.

    Яким бачиш найближче майбутнє?

    Залежить все від обставин. Від них не втечеш. А ще вірю в долю.

    Чи змогла б ти не працювати і сидіти вдома?

    Тепер достеменно знаю, що ні! Я теж сподівалася, що народження другої дитини стане початком епохи домогосподарки. Ні, не вийшло. Та й нічого. Юліана народилася, а я почала більше встигати, як це не парадоксально.

    Встигаєш читати?

    Так. Ось днями читала Тургенєва — «Дворянське гніздо». Сприймається зовсім не так, як у школі.

    А улюблений письменник і книга?

    Булгаковські «Майстер і Маргарита».

 І на закінчення: якою фразою визначається твоє життєве кредо?

    Думати про хороше, бо думки формують хороше й у житті. І пам’ятати: все, що не робиться, все на краще!

 

P.S. Тлумачення слова емансипація — звільнення жінки від залежності. (Сергій Ожегов, словник 1952, 1964 рр.)

 

З Оленою Оксьоненко розмовляла Ірина Лузанчук

 

 

Переглядів: 1245 | Додав: respe | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 3
3 aisakura  
0
да ейо син владик училса со мной в класе а щас ми в 6 и нас роздилили вах !!!!

2 ініта  
0
Пані Олена виглядає привабливо, як ззовні так і внутрішньо. Гарний матеріал. Але емансипованою її не назовеш. Відчутна якась внутрішня залежність від нашої української біди-Юлі. Шукає їй виправдання в дрібницях, а глобальне навіть не відчуває. Дай Боже, минеться!

1 В.Федоренко ( ім`я у інтернеті - istina)  
0
Жанна Дарк була бідною , нещасною, глибоко віруючою , жертовною , тодішньою французською націоналісткою . Тимошенко - це Коза Дереза , яка є повною протилежністю французської патріотки ! Вона щоденно обкрадає українців , нищить середній клас , щоби залишились неукраїнські олігархи та злиденні раби-українці . Це те що робив Вусатий Тарган проти України в 30-тих , а сифілітичний шизофренік ,яких три стоїть у місті, робив до нього .
Може ще й Арсеній Яценюк - це український Дон Кіхот ? Це той же Лис Микита з нашого епосу !

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Календар
«  Травень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту




Третейський суд

null
.
.

Міні-чат

QWW.com.ua - Каталог украинских сайтов

Газета міста Малин - RESPECT
@freeboard.com.ua
Каталог сайтов
Copyright RESPECT © 2024      Конструктор сайтів - uCoz           Малин