Ще зовсім недавно дух  дострокових виборів, такий собі сиротливий привид вершника без голови, блукав містом і сторінками ЗМІ. Та вже сьогодні його обриси стали виразнішими й сміливішими. Близенько вже той момент, коли котрась голова стане впізнаною на плечах вершника, який вже на білому коні в’їде в мерію…

З актуальністю осідлання і приборкання норовливого білого коня, чи то пак крісла Першого кабінету міста, і так все ясно. А з претендентом на «водружение главы» посеред достойні й міцні плечі дещо складніше. Загадка не загадка, однак поки нема офіційного списку кандидатів. На все свій час.

До моменту остаточного окреслення головних «соискателей» та їх появи нам на очі, вже на вустах опинилися найбільш рейтингові малинські прізвища.

Минулого тижня «Малинський громадський актив» окультурив перелік претендентів у список, який став основою громадського опитування серед тисячі малинчан. Результати допитливої розвідки  «Громадського активу» ще не оприлюднювалися, тому дозволю собі вільну інтерпретацію на тему кандидатів запропонованого списку, позаяк маю моральне право, заповнивши теж серед тисячі інших анкету опитування.

Список умістив політичну еліту — 17 достойників у алфавітному порядку. Однак мій аналіз порядок руйнує. Як і руйнує цілісність і певну концептуальність списку прізвище Заслуженого артиста України Сергія Гуренка. Ну що я скажу… Співає він гарно.

Решта 16 кандидатів за гіпотезою «Малинського громадського активу» дійсно можуть іти сміливо на реєстрацію.

Хоча я точно знаю, що ні на що у цій грі не претендує Світлана Вождай. Те, що вона —дійсно рейтингова особистість, знають усі й вона сама. Та редактор «СП» свою владу «в умах» народу вже має давно і міцну, яскраво виправдовуючи місію ЗМІ як четвертої влади. Для мені і всіх неупереджених читачів цілком очевидно, що свій вплив на певні процеси, події і настрої у місті (і не тільки) через «Соборку» відбувається постійно, тому крісло міського голови Світлані Вождай точно ні до чого.

За аналогією, смію допустити, що має бути непотрібним воно й для Валерія Марценюка, редактора обласного тижневика «Замок володарів»…

Уже на двох кандидатів список збіднів.

Решта 14 фігур на малинській «шахівниці» цілком вмотивовані. Чотирнадцять у мене асоціюється з такою ж кількістю рядків у сонетові… Але якщо оминути літературні аналогії й прив’язування до законів гармонії у мистецтві і повернутися до законів гармонії у грі, котра називається «боротьба кандидатів», стане цілком зрозуміло й невтаємниченому в подібний  досвід, що мистецтво потрібно вишукане й досконале (розумне, помірковано цинічне й дещо підступне), але гармонією там і не пахне. Якраз закон дисгармонії (між фігурами) і є рушійною силою та стимулом перегонів на виборах.

Тож на кого ставимо, панове?

Я, власне, вболівальник неазартний, однак точно не поставила б на Василя Федоренка.  Причина проста — лишився позаду лідерів перегонів на всіх попередніх виборах. Але щось мені підказує, що досвідчений учасник знову висуне свою кандидатуру. То вже справа особиста і право незаперечне.

Цікавий «тематичний» гурт під назвою «Екс-мери» — Шевчук, Олійник, Доля. Однак вони не співатимуть в унісон, як попсовий український гурт «Екс-президенти». У кожного з них своя партія в прем’єрі 2 серпня і не кожен настільки володіє голосом (чи народними голосами?), щоб вести першу партію. Найбільше шансів у Леоніда Шевчука. Якщо директор другої міської школи подаватиме свою кандидатуру чи хтось висуне її, це відоме прізвище цілком закономірно опиниться у трійці лідерів перегонів, смію припустити.

Чи може розраховувати бодай на ознаки успішної участі чи хоча б на оплески фанклубу, якщо заявить себе на виборах, Василь Олійник? Навряд. Кандидат цілком пристойний. Але спрацьовує вже репутація. Чула якось вислів на хвилях модного радіо: якщо ви не скористалися шансом, який вам був даний, то, мабуть, він був даний не вам. Невчасно й коротко тривало головування Олійника й не виправдалося  перемогою у використанні другого шансу (шанс-бо буває лише один)… Та й непереборні обставини й зовнішні впливи свою негативну роль щодо цього екс-мера відіграли.

Найколоритніша постать групи «ексів» і всього списку — Сергій Доля.

По-перше, через «вибухову» і «яскраву», як феєрверк, діяльність у кріслі мера й по втраті його. Салют, хоча й асоціюється з військовим чоловіком, але більше зі святом. «Свято» (дуже невеселе) так довго тривати не може. Коли щодня біля вух городян вибухають петарди скандалів (судових розбірок), блискають і свистять кулі перестрілок («діалог» з депутатами), риються окопи й нагнітається арсенал все нової зброї у процесі, який перетворився у «войнушку» і нас усіх перетворив у її мимовільних учасників, то… То хочеться собі, як електоратові, й Долі, як провокаторові неспокою ЗМІ та їх читачів, сказати велике «фе». Втомилися! І невже в арсеналі Долі, якщо продовжити гру асоціацій, немає головної зброї, яка нарешті усіх нас підкорила б, — офіцерської гідності? Вона і тільки вона здатна продиктувати правильне рішення цьому претендентові. Достойно піти (хоча вже запізно для «достойно»).                    

По-друге, методика Сергія Долі, тобто спроектована на роботу мера робота розвідника, не виправдала себе. Якщо екс-мер гратиме, він точно програє.

Усі наступні прізвища у переліку — дуже виразні й можуть дійсно скласти остаточний список, який триматимуть у руках малинчани в неділю 2 серпня.

Цілком спроможні до участі депутати облради й досвідчені керівники-підприємці Леонід Авраменко та Геннадій Ободзинський. Як спрацює партійна підтримка обох  і чи зможуть вони  бути достатньо переконливими на фоні решти кандидатів? Шанси є в обох вийти на фінішну пряму.

Виокремлюються «троє мушкетерів», котрі, однак, теж разом не діятимуть: Володимир Науменко, Іван Неділько, Василь Фещенко. Вони різні як особистості, а спільний для них — великий досвід керування підприємством. І для декого — досвід участі у виборах міського голови.

Мізерні шанси, але велика цікавість електорату об’єднують дует «пріснодіючих» Василя Буткевича та Ольги Кудрицької.  Тільки хто вам сказав, що секретар міської ради піде на вибори (воно їй треба?) і що перший заступник міського голови, котрий, впевнена, хоче бути мером, виграє? Риторичне зауваження. Але я його вам не нав’язую.

Є у списку ще один перший заступник міського голови. Тільки колишній. Правила етики не дозволяють мені багато поширюватися щодо прізвища Олега Ювковецького, бо, хто запитував моєї думки, той знає, що я відверто симпатизую цьому кандидатові (товаришую з ним років з тридцять і цілком приймаю його стиль роботи). Та й досвід він має достатній, а ярлики інтелігента та ліберала на ньому з’явилися через поверхове сприйняття його особистості. Однак моя суб’єктивність не завадить землякам об’єктивно визначитися щодо Ювковецького, якщо виникне потреба.

Реальні й впливові постаті сімнадцятки, укомплектованої «Громадським активом», беззаперечно — Ігор Малегус та Микола Дідківський, котрі не потребують детального представлення. У них і досвід схожий, і авторитет достатній. А чи братимуть участь у дострокових виборах?.. Тут в мені внутрішній «оракул» робить паузу. Ніби й відомі всім посадовці, але  вміють тримати оточення на відстані витягнутої руки. Проте спробую вгадати… Може, вони і підуть на вибори, але строкові, а не дострокові. Нащо їм «тусовка» 2 серпня? Затісно, загусто.

Якщо я когось із списку образила, то ненавмисне. Якщо когось обділила увагою чи компліментами, то, можливо, і навмисне. За цей незапланований і ніким не замовлений  PR ніхто не мусить платити! 

А чи стала яснішою картина рухомих фігур на шахівниці, вам, малинчани, судити. От тільки зауважте, стосовно шахівниці, — на ній лише чотири коня, і білих — половина, тільки-но двійко. Стільки й справжніх лідерів у перегонах виявиться біля фінішу. Однак фінішна стрічечка опиниться поперек руху Єдиного, котрому й варто буде насамперед переконатися й громаду переконати, що у нього голова міцно тримається на плечах, а кінь слухається й рухається у вірному напрямку. Й так, щоб громаді не довелося його видивлятися на далеких горизонтах, приклавши долоню до очей козирком, і щоб крила у коня раптом не виросли…

Голова у Голови має бути на плечах. Екзотичні варіанти безголовості чи інших вад уже втомили доволі.

P.S. Над темою кількості і якості претендентів на міського градоначальника можна ще вправлятися у розрізі незгаданих персоналій, котрі цілком адекватні вже представленим сімнадцяти. Цікаво ще, а який би список склав народ. Зокрема, народ гуманітарної сфери? А виробничої? Чиновницький народ? Народ на пенсії? Молодий народ?

Писати є про що. І думати над цим.